***
Падають зорі
На холодні роси цвинтаря
Захмелілі привиди прозорі
Наче й не жили ніколи
В лінії на долонях
Пентаграми вкарбовані
Кришталевий цвинтар –
Вітраж зі сліз зітканий
Я бачу крізь землю
Алхімію тління
Кістки зрослі з корінням
Світового Дерева
Дрібні створіння
В волоссі мертвих
Чи може в моєму?
Чи в травах могильних?
Метушливі мокриці
Дрібними лапками
Відсортовують вічність
Рахують роки
Нечутні кроки
Прозорі води
Криниці цвинтарної
Холодні води
Як промені зоряні
Давай захмеліємо
Вином і свободою
І упадемо
В могильні трави
М’які та ніжні
Під кроною
Світового Дерева
Зжени мокриці
Із трав й волосся
Обвийся в кільця
Прилинь до Демона
Світання скоро
Перед падінням
Зоря Ранкова
Окреслить
У пітьмі
Пентаграму
                                05.07.19

​

                        ***
До світанку ще ціла вічність
Птахи заспівають у темряві
Завиє церковний пес
І захмеліють демони

В цвинтарній тиші сумлінно
Випадуть роси холодні
Кров перепише всі лінії
Коли кігті увіп’ються в долоні

Та поки триває шабаш
Великої Наві меса
Я – вірна жриця Мари
Ти – змій благого Велеса.
                                         31.05.19

              ***

Колись у мене був
Меблевий гарнітур
Певно проклятий
Бо під ліжком
Жили демони
А в шафі
Сяяв чорним полум’ям
Портал в Безодню
Його купила якась жінка
Тепер мабуть
У її дітей шизофренія
А сама вона
Протирає від пилу
Глянець темного дерева
Святою водою.
Від гарнітура
Я лишила пуфик –
Надто вже зручний
І нині на ньому
Спить мій кіт
Який не хто інший,
Як втілений демон
Оббивку він розірвав
Гострими кігтями
Шматочок темряви
З інфернальними очиськами
Найстрашніші демони –
Ті, яких ми любимо.
                                       25.07.19

​

                    ***
Учора мені з психлікарні
Дзвонило божевілля втілене
Між половинами мозку
Порівну розділене
І між всіма прихожанами
Свідками галоперидолу
Я нормально – сказала Квітослава, –
Тут привезли новеньку
каже всім що вона мавка лісова
І плаче. Певно, перепади настрою.
Загубляться слова
В ступорі медикаментозному
Санітарів зловісних поглядах
В безнадійно білих палатах
На стелі спати незручно.
Я забула, – говорить Квітослава,
Як їх звати,
Тих що сплять на стелі
І до кого екзорцисти приходять? –
Біснуваті? Одержимі?
Божевільні кругами ходять
Під поглядом санітарів
Міряють перекурами день
Принесіть мені цигарок –
Просить Квітослава, –
І чіпсів Лейс
Подзвоніть на ток-шоу
Мене провокують
Проти мене зговорилися сусіди
Санітари крокують
Вслід за божевільними
Відкусити шматочок
Собі божевілля
Мабуть хотіли б
Інакше що там робити
Де відчай в’ївся у стіни
Прокляті діти психлікарні
Вгризлися в штукатурку
І стіни стали болотом
З якого не вийти нікуди
Крім кладовища.
Кладовище буде згодом,
каже Квітослава, –
Я дочекаюся з армії хлопця
І ми підемо віддаватися
втіхам плотським
На плити могильні.
Напевно, дні линуть повільно
Коли ти замкнений
В бастіоні божевілля
В пекла кругах
Що вміщаються в діаметр пігулки...
"Не підходь до них близько",
Кажуть мені демони
"Тримайся подалі
Від стін психлікарень.
Енергія божевілля
Проникне і захопить
Зламає волю
Знівечить долю".
Квітославо, – питаю я, –
Пам'ятаю ти наче казала що ні,
Але чи хоч один
З пацієнтів
Чує
ДêḾØнÎчнÎ
                        ГØлØȼÛ
В голові?
                              09.12.19